Спадок нації.

 У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні одним із таких символів є вишиванка, що  вважається  своєрідним унікальним кодом українського етносу. І сьогодні вона є не тільки коштовним музейним експонатом чи частиною  оригінального стильного модного (дизайнерського) образу, -  це справжній символ  патріотизму та національної єдності, це – частина нашої душі.

День вишиванки – справжнє народне свято, покликане сприяти єдності та культурному розвою українського народу. Відзначається День вишиванки традиційно в третій четвер травня, цього року –  19 травня. У багатьох містах України та за її межами у цей день проводять масові заходи, марші й паради вишиванок. В Одесі це свято відзначають масштабним «Мегамаршем у вишиванках» з 2012 року.

Одеська національна наукова бібліотека пропонує читачам добірку книжок, що знайомлять з історією української вишивки, символікою і змістом візерунків та орнаментів вишиванок різних регіонів України. Представлені видання зацікавлять тих, хто цінує унікальну українську обрядовість та мистецтво народної вишивки, яка є невід’ємною частиною нашої самоідентифікації, нашої культурної спадщини, яку ми покликані зберігати,примножувати і передавати нащадкам.

Вишиванка пройшла шлях століть, щоб стати традицією. Достеменно невідомо, коли ж вона «народилась». Адже, історія національного вбрання українців сягає глибокої давнини. Дослідники стверджують, що формування цього мистецтва відбувався протягом кількох століть, з року в рік  збагачуючись новими орнаментами й техніками.

Книжки Заслуженого майстра народної культури, знаної вишивальниці  Лідії Бебешко «Українська вишиванка» (2017) та «Вишивальні традиції України» (2021) розкривають давні  вишивальні традиції України. Представлено графічні моделі вишивки (схеми) колекційних сорочок, цікавих й самобутніх за типами кроїв, колористикою вишивки, її компонуванням і технологіями виконання. Половина композицій оприлюднюється вперше. «Гарна і ошатна, оздоблена символічними орнаментами наша рідна вишиванка, сьогодні стала не просто елементом одягу, а міжнародною візитівкою українців. Поза часом і модою!.. В ідеалі таку сорочу слід шити за традиційними кроями й оздоблювати традиційними орнаментами. Пам’ятайте про це і долучайтеся до невичерпної  скарбниці українського вишивального мистецтва», - зауважує авторка. Книжки, на її думку, стануть в пригоді вишивальницям, як початківцям, так і досвідченим майстриням; зацікавлять дослідників і всіх шанувальників української традиційної культури.

В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров'я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов'ю. Існують свідчення, що сам процес вишивання мав вигляд особливої церемонії: жінки під час вишивання співали, молились, вдавались до замовлянь і вірили, що це зробить вишиванку  щасливим оберегом, зарядженим силою і добром.

Сорочка, вишита для чоловіка, вважалася символом кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був». А «випрати сорочку» у чумацьких піснях означало полюбити чумака. Характерно, що чумаки майже ніколи не дозволяли «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя», - тобто зберігали вірність коханим, до яких мали повернутися.

Знавці вишиванки переконують, що і символіка елементів вишиванки має особливе значення і сильний вплив на життя і долю того, хто її носить. Так вважається, що геометричні візерунки символізують стихії природи та родючість землі; рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов; зображення  тварин приносять вірність, достаток і довголіття.

Дізнатися про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини  допоможуть книжки  відомої української письменниці,  журналістки, громадсько-культурної діячки Марії Чумарної «Вишивання долі» (2017) та  «Тайнопис вишивки» (2018). Особливістю видань є те, що вони наближені до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творені власного одягу – власної долі. «Доленосна сорочка – це, безумовно , українська вишиванка, якій надавали величезного змісту, вишиваючи сакральними візерунками-письменами долю», - запевняє Марія Чумарна.

Символічними є не тільки візерунки та форми вишивки, а й полотно та його колір. Традиційно вважали, що білосніжний колір означає цноту та чистоту, червоний символізує життєву силу, зелений – природу та спокій, а чорний – смуток і тугу. Найчастіше одягали білі вишиванки, вони додавали життєрадісності, а чорна вишиванка слугувала для часу посту та жалоби.

Вишивка "білим по білому" - це художній прийом, у якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне поєднання дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Вдивляючись у такі орнаменти, відчуваєш все зовсім по іншому - плин часу, мить зупиняється, душа відпочиває й тільки диву дивуєшся, як можна створювати таку тонку роботу...

У зв'язку з небувалим розквітом українського національного вбрання, сучасні споживачі та дизайнери стали звертати увагу на те, що зображено на вишиванках, які кольори поєднані та що вони символізують. Адже поєднання певних візерунків може принести в їхню долю лихо, або ж навпаки – щастя і талан. Про сакральний зміст вишиваних знаків та символіку кольорів йдеться у книжці відомої дослідниці народної культури та вишивальниці Валентини Штельмах «Хай міцніє нитка роду!» (2017)

Одним з перших, хто почав носити вишиванку у повсякденному житті — був Іван Франко. Сучасники згадували, що письменник відрізнявся від загалу і своїм зовнішнім виглядом – вишиваною сорочкою, яку він носив з костюмом-трійкою. Вважають, що Франко, поєднавши полотняну вишивану сорочку з європейським костюмом фактично започаткував нову моду. Саме в такому вигляді  він постає не тільки на прижиттєвих фото, малярських портретах, скульптурних зображеннях а навіть і на сучасній 20-гривневій купюрі.

А які вишиті сорочки були у Тараса Шевченка, родини Косачів, Лесі Українки, Марії Заньковецької, Марка Кропивницького, Олени Скоропадської  (найменшої доньки Гетьмана Павла Скоропадського і останньої з роду Скоропадських) та інших непересічних представників нашої культури, - про це розповідає книжка-альбом листівок «Вишивка в одязі видатних українців»(2020)

Кращі зразки стародавнього мистецтва вишивки Одещини презентує дослідження «Українська вишивка: Північно-Західне Причорномор’я» (2018) упорядником якого стала знана мисткиня Лариса Дем'янишина. У проєкті були задіяні Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Український центр народної культури «Музей Івана Гончара», Одеський історико-краєзнавчий музей (відділ «Степова Україна»), Одеський центр української культури, Одеська національна наукова бібліотека,  ОНУ ім. І.І. Мечникова. Як зазначають автори видання, вишивки Одещини «відрізняються пишністю, яскравістю, багатством і гармонією барв, що притаманні королевам квітників; а ще їх компонуванням зі степовими травинками, билинками, простими квіточками… Поруч з натуралістично зображеними побутують і квіти феєричні, фантазійні, покликані до життя уявою майстринь». Книга містить каталог вишитих старожитностей Одещини, опис семантики вишиваних образів — мотивів, орнаментів, композицій, а також відомості про сучасних майстрів вишивального мистецтва, які працюють у руслі національної традиції.

Колекція будинку високої моди Valentino – «Resort 2017»

Сьогодні усі українські виробники національного одягу справедливо стверджують, що вишиванка — поза часом! Це яскравий представник slow fashion, - додають вітчизняні та світові дизайнери й модельєри. Поєднання вікових традицій та сучасних трендів робить вишитий одяг чимось особливим. Українські вишиті мотиви часто  з'являються в колекціях таких знаменитих будинків моди, як Valentino, Gucci, Dolce & Gabanna та інші. А в американській версії авторитетного видання Vogue українську вишиванку назвали гарячим трендом сезону 2017 року.

Серед популярних вітчизняних дизайнерів і модельєрів є чимало «закоханих» у вишиванку та, взагалі, в українській національний одяг. Одна з них - Роксолана Богуцька (Roksolana Bogutska) – власниця  однойменного бренду,  для якого характерні художня вишивка по шкірі й тканині, розпис та інкрустація металом. ЇЇ моделі – це поєднання елегантної розкоші та сміливої сучасності, суміш українських етнічних мотивів та сучасних модних тенденцій. Вона створювала костюми для туру «Дикі танці» Руслани, коли співачка перемогла в конкурсі Євробачення-2004; саме у  її  вишиванках з'являлася переможниця Євробачення-2016  Джамала.

Цікавою є особиста думка дизайнерки щодо вишиванки: «Це повинно бути у серці… Я завжди кажу, що одягати автентичну вишиванку можна два рази на рік – на Різдво та Великодні свята... Вишиванку можна мати в себе в шафі з думкою, що це цінна реліквія. Її варто передати майбутнім поколінням і показати, що це теж може бути антикваріатом. Не обов’язково передавати коштовність з діамантом — вишиванка буде не менш цінною!».

А ще останнім часом в Україні маємо новий тренд – автовишиванка! Автомобілісти залюбки прикрашають свої транспортні засоби спеціальними наліпками.  До речі, популярністю вони користуються не тільки в Україні, а й за її межами: продавці говорять, що замовлення на автовишиванки надходять з Німеччини, Австралії, Нової Зеландії та інших країн!

За матеріалами Одеської національної наукової бібліотеки.

Розпис великодніх яєць — техніки, символіка кольору та ідеї декору від Марини Корольчук.

 Матеріали статті https://learning.ua/

blog/202004/rozpys-velykodnikh-iaiets

-tekhniky-symvolika-koloru-ta-idei-dekoru/

Традиційно напередодні Великодня українці випікають запашні паски, готують різноманітні страви, прикрашають дім і розписують барвисті писанки. До свята готуються всією родиною, адже воно є одним з найулюбленіших і найбільш важливих в українському календарі.

Про головні звичаї Великодня ми писали в минулорічній статті. А сьогодні пропонуємо ознайомитися з різними видами великодніх яєць (писанками, крашанками, дряпанками, крапанками, мальованками) і з’ясувати, які з них можна спробувати зробити разом з дитиною. Крім того, в сьогоднішній статті ми розглянемо символіку кольорів і дізнаємося, які природні барвники можна приготувати в домашніх умовах.

Взагалі, традиція писанкарства є однією з найдавніших і найбільш стійких на всіх етнічних українських землях. Тому для початку пропонуємо трішки зануритися в історію.

Коли виник звичай розписувати яйця?

Історія писанкарства починається з далекого минулого, часів язичницького культу, в якому вона була важливим елементом різноманітних обрядів і ритуалів, пов’язаних з річним циклом відродження природи. Адже в давнину яйце вважалося символом сонця, весняного пробудження природи, зародження життя і продовження роду.

Звичай розмальовування яєць не зник і після прийняття християнства в Київській Русі, а писанки стали одним із символів великодніх свят.

• За традицією, розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли в четвер і cуботу перед Великоднем.

Поступово, зі звичайного обрядового звичаю створення писанок переросло в повноцінний вид народного декоративно-прикладного мистецтва. Певного занепаду традиція писанкарства зазнала лише протягом правління радянської влади, коли розпис писанок на Великдень суворо заборонявся і переслідувався.

На щастя, сьогодні давні традиції створення великодніх яєць відроджуються, з’являються нові майстри, проводяться фестивалі писанок і майстер-класи з їхнього виготовлення.

Які бувають техніки розпису великодніх яєць?

Орнаментування великодніх яєць виконується різними способами. Відповідно, за технікою виконання їх поділяють на:

• писанки — яйця, декоровані традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників;
• мальованки — яйця, розмальовані пензлем;
• крапанки — яйця, декоровані різнобарвними краплями за допомогою воску;
• дряпанки (шкрябанки) — це, коли яйця фарбують, а потім гострим предметом вишкрябують на них візерунок;
• крашанки — яйця, пофарбовані в різні кольори барвниками.

Давайте познайомимося з ними ближче.

1. ПИСАНКИ

Писанки — це один з найскладніших способів розпису яєць, коли на сирому холодному яйці майстрині виводять візерунки гарячим воском за допомогою писачка.

• Писачок — невеличка дерев’яна паличка, на якій закріплюється резервуар для розтопленого воску з кінчиком для малювання.

Після написання першого узору яйце кладуть в розведену холодну фарбу, починаючи з найсвітлішої, обтирають, воском наносять нові елементи орнаменту і кладуть в іншу фарбу (як правило, темнішу і контрастнішу). Коли всі шари фарби висихали, писанки раніше ставили в гарячу піч і чекали, поки віск повністю розтане і стече з яєць. А яйця тим часом готувалися.

• Зараз яйця ставлять в духовку або виготовляють писанки на видутому яйці.

В розписі можуть бути використані геометричні фігури, елементи рослинного і тваринного світу. Цікаво, що писанки різних регіонів України не схожі між собою, вони відрізняються нанесеними елементами і кольорами. Найскладнішим вважається розпис з Гуцульщини. У цьому регіоні візерунки є дуже деталізованими, а лінії — тонесенькими. На Київщині, Тернопільщині, Закарпатті, навпаки, малюнок є великим.

• Детально ознайомитися з характерними особливостями писанок різних куточків України та їхніми зразками можна в статті «Від міста до міста: особливості українських писанок в різних регіонах України»

Згідно з давніми віруваннями українського народу писанка наділялася магічними силами — вона приносила добробут і щастя, достаток і здоров’я, захищала людей від усього лихого. Тож розписувати її можна було лише в гарному настрої та з добрими думками.

2. МАЛЬОВАНКИ

В Україні також поширеними є «писанки», які розмальовувалися пензликом. Їх називають мальованками. Цікаво, що, крім узорів, на таких яйцях малюють сюжетні картинки, пейзажі.

Розмальовувати яйця можна гуашшю, акварельними, олійними фарбами або ж спеціальними лаками та фарбами для яєць.

• Майстри радять використовувати цю техніку на попередньо зварених яйцях і після варіння залишити їх у гарячій воді. Почергово яйця дістають, насухо витирають і ставлять на підставку.

Спочатку розфарбовують пензликом верхню частину яйця — на гарячому яйці фарба швидко висихає. Потім яйце перевертають і розмальовують іншу частину.

3. КРАПАНКИ

Ця техніка розпису яєць є однією з найпростіших. Саме крапанки (від укр. «крапати»), де не потрібна точність ліній, вміння працювати з писачком і знання символів, найкраще робити з маленькими дітьми.

Техніка виконання: яйце спочатку потрібно занурити в одну фарбу, потім вийняти і висушити. Далі на вже забарвлене яйце точково наносять розплавлений гарячий віск. Коли він висохне, яйце занурюють у наступний за насиченістю колір (жовтий-помаранчевий-червоний-зелений-синій). Остання фарба, використана у крапанці, і буде загальним тлом, на якому будуть різнокольорові краплі.

• Крапельки можна робити однакового або різного розміру, правильної або довільної форми.

Після завершення всіх дій яйце обережно підносять до полум’я свічки (тримають збоку, а не над нею, щоб не закоптилося) і, коли віск тане, витирають його паперовою або тканинною серветкою. З-під шару воску з’явиться яскравий візерунок, виконаний різнокольоровими точками.

• Можна також занурювати яйце в гарячу воду — і віск сам розплавиться.

Для виготовлення крапанки деякі майстри використовують техніку мальованки — наносять різнокольорові крапки пензликом. А найменші писанкарі можуть ставити крапочки пальчиками, занурюючи їх у різні фарби.

4. ДРЯПАНКИ (ШКРЯБАНКИ)

Такі великодні яйця виготовляються шляхом видряпування візерунку на пофарбованій поверхні яйця. Інструментом для виконання цієї роботи може слугувати голка, шпилька, цвяшок.

Техніка видряпування є надзвичайно складною, вона вимагає зосередженості та вправності. На вишкрябування складного малюнку майстри іноді витрачають декілька днів. Але кінцевий результат заслуговує витрачених зусиль.

• Так, деякі із лемківських та поліських дряпанок за витонченістю виконання наближаються до найвишуканіших ювелірних виробів.

​Зазвичай для виготовлення дряпанок підбирають яйця коричневих відтінків (вважається, що вони дещо міцніші). Їх відварюють і фарбують у темні, насичені кольори. Після того, як яйця висохнуть, майстри наносять спочатку візерунок олівцем, а потім видряпують його гострим предметом.

У деяких місцевостях України різні техніки розпису яєць поєднувалися між собою, наприклад, «крапанки» і «писанки», «писанки» і «дряпанки» тощо.

5. КРАШАНКИ

Традиційна технологія виготовлення крашанки є дуже простою, порівняно з виготовленням усіх інших видів великодніх яєць. Вона не потребує використання воску, голки чи писачка.

Для надання яйцям кольору українці готували відвари з кори, бруньок, плодів різних дерев і кущів, коріння та стебел трав, пелюсток квітів, лушпиння цибулі. В цих відварах або варили яйця, або залишали просто полежати вже зварені — все залежало від вибору барвника.

А в ХХ столітті почали також фарбувати крашанки різноманітними харчовими барвниками промислового виробництва.

Щоб крашанки були цікавішими, до яйця можна прикласти листя рослин (петрушки, берези, кропиви), обмотати марлею, обв’язати ниткою і в такому вигляді відварити в лушпинні цибулі (або ж уже зварене яйце опустити у фарбу). Після цього марлю і листочок знімають, а на яйці залишається його світлий відбиток.

Які природні барвники можна використовувати для фарбування яєць?

Ми зібрали варіанти натуральних барвників, які допоможуть вам створити природні насичені кольори та цікаву палітру відтінків.

• До слова, головним секретом інтенсивного та рівномірного кольору є попереднє знежирення яєць. Для цього їх безпосередньо перед фарбуванням на 30 секунд занурюють у розчин оцту (2 столові ложки на 1 літр води).

1. ЧЕРВОНИЙ, ЧЕРВОНО-КОРИЧНЕВИЙ КОЛІР

Традиційного червоно-коричневого кольору українським крашанкам надає відвар цибулиння.

Приготування барвника: 2 склянки цибулиння потрібно залити 2 літрами води і відварити протягом 1 години на маленькому вогні. Після цього відвар проціджують і в ньому варять яйця.

• Залежно від часу приготування та насиченості відвару можна отримати палітру від золотавого до цегляного, червоного і коричнево-бордового кольорів.
• Більш насиченим вийде колір яєць з темною шкаралупою.

Червоний колір можна також зробити за допомогою настою кори та гілок вишні.

Приготування барвника: залити кору та/або гілки вишні водою (на 100 г гілочок — 1 склянка води) і відварити протягом 30 хвилин. Якщо залишити відвар на ніч, колір буде більш інтенсивним. Потім процідити настій і зварити в ньому яйця. Залежно від часу витримки можна отримати колір різної інтенсивності і відтінку.

2. РОЖЕВИЙ КОЛІР

Для отримання ніжних рожевих крашанок чудово підійде настій або відвар буряка.

Приготування барвника:

1) Настій: буряк потрібно натерти на великій тертці, залити водою (0,3 л) і додати до розчину 2 столові ложки оцту. Через 30 хв після закипання настій зливають і опускають у нього щойно зварені яйця. Уже за 10-15 хвилин крашанки набувають ніжного рожевого відтінку.

2) Відвар: натертий буряк залийте водою (аби ледве покривала), додайте 2 столові ложки оцту і кип’ятіть 5 хвилин на маленькому вогні. Потім відвар потрібно зцідити і занурити в нього варені яйця.

3. ЖОВТИЙ КОЛІР

Сонячні крашанки легко отримати за допомогою куркуми.

Приготування барвника: в 1 літр води додайте 3 столові ложки змеленої в порошок спеції (можна спочатку її розчинити в невеликій кількості води). Прокип’ятіть розчин протягом 15 хвилин, а потім зваріть у ньому яйця. Майстри переконують, що результат вас приємно вразить.

• Обирайте яйця білого кольору, бо коричневі не зможуть дати насиченого жовтого відтінку. Крім того, яйця мають бути кімнатної температури, щоб під час варіння вони не потріскалися.

4.БЛАКИТНИЙ, СИНІЙ КОЛІР

А от відтінки від небесно-блакитного до насиченого синього зможе дати червонокачанна капуста. ЇЇ відвар має червоний колір, але яйця забарвлюються у синій. Приготування барвника: велику голівку капусти потрібно подрібнити, залити 0,5 л води, додати 6 столових ложок оцту та дати настоятися 8-10 годин. Потім настій проціджують і опускають у нього щойно зварені яйця.

• Тримати яйця в настої потрібно від 30 хвилин до 3 годин.

5. ФІОЛЕТОВИЙ КОЛІР

Відтінки від бузкового до фіолетового можна отримати за допомогою заморожених з минулого року ягід — чорниці, брусниці, смородини. Кожна з них дає свій відтінок, однак майстрині найдієвішим із ягідних барвників вважають чорницю.

Приготування барвника: 150-200 г ягід замороженої чорниці, залити 1 л води, прокип’ятити 1-2 хв і процідити. Дати відвару настоятися декілька годин. Покласти в настій яйця і варити протягом 10 хвилин. Інтенсивність кольору залежить від концентрації — кількості ягід на обсяг води.

6. КОРИЧНЕВИЙ КОЛІР

У коричневий шоколадний відтінок яйця можна пофарбувати за допомогою кави. Аромат таких крашанок особливо сподобається любителям кави.

Приготування барвника: залити каву гарячою водою, щоб вийшов міцний настій, і зварити в ньому яйця. Можна після цього дати настоятися крашанкам у розчині (від 30 хвилин до кількох годин). Адже насиченість кольору залежить також від тривалості фарбування яєць.

А от залишати яйця в настої на всю ніч майстрині не радять:

• «Фарби таки проникають через шкаралупу. Ані буряк, ані куркума, звісно, здоров’ю не зашкодять, але пофарбований білок виглядає неапетитно. До того ж шкаралупа буквально насичується вологою і дуже довго не висихає, поверхня часто вкривається плямами і забарвлення стає неоднорідним», — ділиться досвідом Ольга Пахар.

Рекомендуємо натерти пофарбовані яйця соняшниковою олією після того, як вони підсохнуть. Це надасть крашанкам блиску та продовжить термін зберігання варених яєць.

• Адже рослинний жир, потрапляючи у мікротріщини в шкаралупі, герметизує їх і блокує доступ кисню.

Яке символічне значення мають кольори писанок і крашанок?

Символіка кольорів має велике значення при написанні писанки.

• Так, якщо писанка призначалася хліборобові, то тло писанки неодмінно мало бути чорного кольору. Сьогодні чорний звикли вважати сумним, похмурим кольором, але насправді — це колір нашої родючої землі, він символізує добробут і плідність.

Червоний колір на писанках, мабуть, має найбільше значень. Він символізує любов, добро, радість життя (як колір життєдайної крові). У християнстві червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності та небесного вогню.

Зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай. Він також є символом багатства рослинного і тваринного світу.

Жовтий колір — символ сонця, тепла та врожаю (колір стиглого зерна). Наші предки вірили, що яйця цього кольору оберігають від злих сил.

• Також жовтий вважався кольором багатства. Якщо була пшениця, то був і добробут.

Блакитний колір уособлює небо, повітря та воду. На писанках він символізував насичення та небесну божественність.

Бурий, коричневий колір символізує землю та її приховану життєдайну силу.

Білий колір — це чистота душі, святість. Цей колір є символом вирію, де перебувають душі. Тож зображені на писанках символи або лінії білого кольору означали безгрішне життя.

А сполучення кількох кольорів з візерунками в орнаменті з чотирьох-п’яти фарб символізує родинне щастя, мир і успіх.

На сьогодні писанку вважають одним із найголовніших надбань української культури. У ній зашифровано елементи світу і природи, традиції минулого, національне світобачення.

• До слова, в містечку Коломия Івано-Франківської області навіть виник Музей писанкового розпису, в експозиції якого зберігається близько 6 тисяч писанок з різних регіонів України.

Сподіваємося, наше дослідження різноманітних технік розпису великодніх яєць сподобалося вам і ви спробуєте виготовити крапанку, крашанку чи мальованку разом з дітками. А можливо навіть спробуєте зробити писанку чи дряпанку.

Бажаємо вам натхнення і творчих звершень!