День фізичної культури і спорту

  Щороку в другу суботу вересня в Україні відзначають День фізкультури та спорту. Ще в 1994 році Президент підписав відповідний Указ, офіційно заснувавши свято.

Що це за день?
Фізична активність є нашою природною потребою, необхідною для гарного самопочуття та загального благополуччя. Масовому залученню громадян до регулярних занять фізкультурою та спортом надають увагу в усіх країнах, адже це зміцнює здоров’я нації, посилює віру людей у власні сили, а також формує звички цивілізованого суспільства — дисципліну, чесну конкуренцію, почуття співпричетності. Наша країна завжди славилася видатними спортсменами, а залучати  до спортивних занять якнайбільше дітей та дорослих є одним із завдань державної політики. Реалізації цієї мети сприяє День фізичної культури і спорту України, який щороку відзначається в другу суботу вересня.

Як виникла ідея відзначати День фізичної культури і спорту України?

Фізичні вправи були важливими для українського народу з давнини, адже життя людей беспосередньо залежало від полювання, землеробства та супротиву войовничим чужинцям. Тіло мало бути сильним і витривалим —  навіть билини часів Русі свідчать, що в тодішньому суспільстві існував ідеал «богатиря» — фізично та морально досконалого чоловіка.  

Звичною практикою для наших пращурів були «ігрища» між селами, тобто змагання з бігу, метання, стрибків, кулачних боїв. Професійне військово-фізичне виховання підлітків і юнацтва проводилося в князівських дворах та школах при монастирях. Згодом найсильніші та найспритніші юнаки поповнювали регулярне військо — княжу дружину.  

Пізніше  системою фізичної підготовки прославилося українське козацтво. Козаки Запорізької Січі були неперевершеними вершниками, лучниками, плавцями та борцями, при цьому розробили власне бойове мистецтво, яке не поступалося східним єдиноборствам. 

Поширення європейських видів спорту

Європейські види спорту почали поширюватися в Україні з середини XIX століття — в програмі київських гімназій з’явилися гімнастичні заняття, відкрилася в місті й школа з фехтування. Любителями спорту створювалися спортклуби — атлетичний, з кінного та голубиного спорту, з шахів, яхт-клуб.  За статистичними даними 1908 року, на території України діяли 196 спортивних товариств та клубів, які об’єднували 8 тисяч людей. В ті часи гордістю українців був полтавчанин Іван Піддубний, гирьовик і борець, який за 40-річну спортивну кар’єру не програв жодного поєдинку і отримав світове визнання та титул «чемпіона чемпіонів». 

Перші олімпіади

1913 року в Києві проходила Перша всеросійська олімпіада. Для цього в місті спорудили новий стадіон, розрахований на 5 тисяч вболівальників. Програма включала змагання з бігу та стрибків, марафону, футболу, гирьового спорту, фехтування, плавання, кінного спорту, боротьби, гімнастики та велоперегонів за маршрутом від Києва до Чернігова. 

Після 1917 року спортивні події в Україні відбувалися на регулярній основі. Постійно проходили Всеукраїнські спартакіади, а їхні призери потім виступали на всесоюзних змаганнях, де також часто здобували перемогу. В той час відчувалася потреба в професійних наставниках для спортсменів, тому вже в 1925 році Харківський інститут народної освіти відкрив кафедру фізкультури для підготовки вчителів і тренерів. 

В 1931 році в Україні, як і в решті союзних республік, було введено комплекс ГПО (Готовий до праці й оборони), який привів у ряди фізкультурників більшість працездатного населення, адже мати значок ГПО вважалося престижним. Популярними серед українців були велопробіги, лижні перегони, походи, кроси та естафети. 

Українська спартакіада

Розвиток спорту в країні зупинився через Другу світову війну, але вже у вересні 1945 року відбулася Українська спартакіада. Відновлювалися та будувалися нові стадіони, з’являлися друковані видання спортивної тематики. Крім власне змагань, до різних святкових дат присвячували проведення видовищних спортивних парадів. 

За часів СРСР в Україні було понад 700 стадіонів, близько 300 плавальних басейнів, кілька тисяч спортивних залів. Загалом розвивалися близько 20 видів спорту. Завдяки цьому українські атлети завжди встановлювали рекорди — як на змаганнях всередині країни, так і на міжнародних турнірах.

Успішним був і  олімпійський рух — кожна збірна СРСР на олімпіадах щонайменше на чверть складалася з українців. Серед найвідоміших  спортсменів радянської доби часто згадують гімнасток Ларису Латиніну й Ірину Дерюгіну,  важкоатлета Леоніда Жаботинського, гандболістку Зінаїду Турчину, легкоатлетів Валерія Борзова, Сергія Бубку та багато інших уславлених імен.

З командних спортивних ігор українці найбільше полюбляють футбол, а найпопулярнішою командою в країні є київське «Динамо». Довгий час цю команду тренував талановитий наставник Валерій Лобановський, а двох її гравців — Олега Блохіна та Ігоря Бєланова було нагороджено «Золотим м’ячем» — надзвичайно престижною футбольною відзнакою. 

В історії незалежної України стали відомими імена Лілії Подкопаєвої, Ганни Безсонової, Руслана Пономарьова, Яни Клочкової, Андрія Шевченка, братів Кличко, Дениса Силантьєва та ще багатьох видатних атлетів, які з гідністю представляли Україну на найважливіших міжнародних змаганнях. 

Появою свята спортивного свята ми завдячуємо ініціативі вітчизняних спортивних та фізкультурних товариств і організацій, яку в 1994 році було підтримано президентом. Відтоді в другу суботу вересня в нашій державі відбувається щорічна національна подія — День фізичної культури і спорту України.

День фізичної культури і спорту України в історії

• 1912

  В Києві відкрилися перші 2-місячні курси, де готували вчителів фізичного виховання.
• 1922

  З метою постійно інформувати населення про спортивні події та досягнення в Україні почалося видавництво журналу «Фізична культура».
• 1952

  Українські спортсмени в радянській збірній команді вперше виступили на Олімпійських іграх.
• 199429 червня

  Український Президент своїм указом постановив щорічно відзначати у другу суботу вересня День фізкультури і спорту України.
• 2020

  В Україні вийшла постанова Кабміну «Про затвердження Стратегії розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року». Документ передбачає, що через сім років кількість українських громадян, які регулярно займаються спортом, має зрости до 30%.

Часті Питання та відповіді про День фізичної культури і спорту України

Скільки часу на тиждень необхідно присвячувати заняттям фізкультурою?

ВООЗ розробила рекомендації, згідно з якими для дорослої людини достатніми є 2,5 години занять середньої інтенсивності на тиждень. Цей час можна скоротити вдвічі, якщо обрати заняття з максимальним навантаженням.

Хто з українців  завоював найбільше нагород на Олімпіадах?

Таке досягнення належить нашій гімнастці Ларисі Латиніній. Виступивши на 3-х Олімпіадах, вона завоювала 18 нагород, з яких 9 — золоті.

Чи багато українців займаються спортом на регулярній основі?

Спеціальних підрахунків щодо цього в нашій країні не проводилося, але за неофіційними даними, кількість любителів фізкультури в нас невелика, приблизно від 9% до 12% дорослого населення. Для порівняння — у Фінляндії цей показник складає 69%, а в середньому по Європі — 40%.

Чи входили до складу Міжнародного Олімпійського комітету українці?

Так, честь бути першим українцем-членом МОК належить Олексію Бутовському, полтавчанину, військовому генералу та знаному фахівцю з фізичного виховання. Пізніше членство в МОК отримав Валерій Борзов, відомий український спринтер. Зараз у складі цього міжнародного спортивного органу перебуває Сергій Бубка.

Який час доби найкраще підходить для спортивних вправ?

Вважається, що найбільшого ефекту можна досягти, займаючись спортом у проміжку від 14 до 18 години — в цей час температура тіла найвища, тому м’язи еластичніші, а обмін речовин пришвидшений.  Але насправді найкращий час для фізичної активності визначається індивідуально і залежить від розпорядку дня та особливостей біоритмів конкретної людини.

Як відзначати День фізичної культури і спорту України?

В другу суботу вересня на найбільших стадіонах країни, зокрема, на київському НСК «Олімпійський», представники національних спортивних федерацій проводять свої показові виступи, відомі спортсмени дарують автографи та фотографуються з шанувальниками. 

Кожен може долучитися до спортивних заходів, які цього дня відбуваються в містах і селах України  — футбольних турнірів, забігів, змагань з шахів, настільного тенісу, воркауту та інших видів спорту, які не потребують складного обладнання чи особливих умов. Найбільше організатори намагаються залучити до участі дітей і молодь, тому в школах задіяні всі спортивні зали та майданчики. Для найменших дітлахів зазвичай влаштовують азартні естафети на зразок «Веселих стартів», а старші учні беруть участь як у командних, так і в індивідуальних змаганнях.  

До події неодмінно долучаються бібліотеки — там влаштовують презентації на тему Олімпійського руху та досягнень відомих українських атлетів, тематичні бесіди, зустрічі з професійними спортсменами. Такі заходи є особливо цікавими й пізнавальними для дітей. 

В будь-якому випадку, провести День фізичної культури і спорту краще в активному русі, і якщо спортивні заняття з якоїсь причини не входять у плани, то їх цілком зможе замінити піший туристичний похід або просто тривала прогулянка на свіжому повітрі. 

Як і кожне свято, ця подія теж не обходиться без привітань. Головні герої дня — спортсмени, тренери, вчителі фізкультури, а також всі прихильники активного і спортивного способу життя, тому в числі серед своїх знайомих можна знайти чимало тих, кого слід обов’язково привітати з Днем фізичної культури і спорту України.

Листівки на День фізичної культури і спорту України

Більше листівок на День фізичної культури і спорту України 

👉 Розділ Листівки та привітання ➕ Листівки у Вайбері ➕ Листівки в Телеграмі

Чому важливий цей день? 

День фізичної культури і спорту України нагадує нам у буденній метушні про те, що для підтримки належної форми та активності фізичним вправам не існує рівноцінного замінника. Вони не просто зміцнюють м’язи і покращують зовнішній вигляд, а й слугують профілактикою багатьох хвороб, зокрема, серцевих та ендокринних.

Крім очевидних переваг, спортивні заняття роблять людей дисциплінованими, додають рішучості, концентрації уваги та впевненості. Для дітей користь від спорту ще більша — він розвиває у малечі емоційний інтелект, навчає співпраці в команді, дарує вірних друзів.    

День фізичної культури і спорту привертає увагу не тільки до здобутків, а й до проблем у цій сфері. Передусім, недостатньо розвинутий в Україні масовий спорт — дитячі спортивні школи мають труднощі з фінансуванням, а платні спортивні гуртки далеко не всі можуть собі дозволити. 

До того ж чимало залів, стадіонів та інших спортивних об’єктів в Україні знаходяться в неналежному стані, тому успішні професіонали часто їдуть тренуватися до інших країн і навіть змінюють громадянство. Звісно, це негативно позначається на професійному рівні наших команд та збірних.

Коли будемо відзначати День фізичної культури і спорту України?

За матеріалами  https://daytoday.ua/podiya/den-fizychnoi-kultury-i-sportu-ukrainy/ .

«Ми вистояли.."

 Президент Володимир Зеленський у зверненні з нагоди Дня Незалежності України нагадав, що українці вистояли, стримали й дали відсіч противнику, а тепер робимо це «на його болотах».

«Міцний кордон має бути між нами та ворогом, а поміж українцями не буде жодних стін. Бо Україна – у кожному з нас. Незалежність – у кожному з нас. І об’єднані, ми здатні перемагати. Це довело 24 лютого. Довів 2022-й і 2023 рік. Доводить і цей рік. Ми вистояли, стримали й дали відсіч ворогу, а тепер робимо це на його болотах. Ми знаємо, що таке незалежність. Як важко її відродити. Як важко її захистити. Але ми знаємо: все залежить від нас», – сказав він у своєму зверненні.

За його словами, противник знатиме, що таке відплата по-українськи – гідна, симетрична, далекобійна, знатиме, що в кожну точку РФ, яка є джерелом небезпеки для життя України, рано чи пізно прилетить українська відповідь.

«913 днів тому зокрема й через Сумщину Росія пішла на нас війною. Порушила не лише суверенні кордони, а й межі жорстокості та здорового глузду. Безмежно прагнучи одного: знищити нас. Натомість сьогодні ми відзначаємо 33-й День Незалежності України. А те, що ніс на нашу землю ворог, тепер вернулося в його дім. І той, хто хотів перетворити наші землі на буферну зону, має думати, аби його країна не стала буферною федерацією. Так відповідає незалежність», – каже президент, натякаючи на Курську операцію ЗСУ.

Водночас він наголошує, що Україні не потрібні чужі області, а потрібен мир і спокій вздовж усього українського кордону протяжністю 6992 кілометри.

Зеленський додає, що не буде «хворий дід із Червоної площі, який постійно погрожує всім червоною кнопкою, диктувати нам якісь свої червоні лінії».

«Як жити, яким шляхом іти і який вибір робити, будуть для себе визначати лише Україна й українці. Бо так працює незалежність», – додав він.

24 cерпня в Україні відзначають День незалежності.

https://www.radiosvoboda.org/a/news-zelenskyy-zvernennya-den-nezalezhnosti/33090839.html

Особливі свята для кожного українця.

 День Незалежності України та День Державного Прапора — особливі свята для кожного українця. Тому варто привітати всіх своїх знайомих, друзів та рідних з цією важливою подією.

 Ми всі – діти вільної держави, і жоден ворог не зможе зламати наш дух. Нехай якнайскоріше прийде особливий день – День нашої перемоги над російськими окупантами.

Вітаємо  всіх тих, хто стоїть на захисті кордонів України. Дякуємо за сміливість, витримку та силу. Нехай вас оберігають вищі сили. Зичимо вам наснаги, здоров’я, успіхів та благословінь. Віримо, що наступний День Незалежності ми зустрінемо у вільній від окупантів Україні.

Шановні читачі ,пропоную вашій увазі невеличкий калейдоскоп символів українськуої незалежності. Перегляньте та в коментарях напишіть які на вашу думку явища та предмети ще можна додати до цього переліку. Натисніть на посилання :  https://gamma.app/docs/-8vcajv1t3zxha8z?mode=doc

Спадок нації.

 У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні одним із таких символів є вишиванка, що  вважається  своєрідним унікальним кодом українського етносу. І сьогодні вона є не тільки коштовним музейним експонатом чи частиною  оригінального стильного модного (дизайнерського) образу, -  це справжній символ  патріотизму та національної єдності, це – частина нашої душі.

День вишиванки – справжнє народне свято, покликане сприяти єдності та культурному розвою українського народу. Відзначається День вишиванки традиційно в третій четвер травня, цього року –  19 травня. У багатьох містах України та за її межами у цей день проводять масові заходи, марші й паради вишиванок. В Одесі це свято відзначають масштабним «Мегамаршем у вишиванках» з 2012 року.

Одеська національна наукова бібліотека пропонує читачам добірку книжок, що знайомлять з історією української вишивки, символікою і змістом візерунків та орнаментів вишиванок різних регіонів України. Представлені видання зацікавлять тих, хто цінує унікальну українську обрядовість та мистецтво народної вишивки, яка є невід’ємною частиною нашої самоідентифікації, нашої культурної спадщини, яку ми покликані зберігати,примножувати і передавати нащадкам.

Вишиванка пройшла шлях століть, щоб стати традицією. Достеменно невідомо, коли ж вона «народилась». Адже, історія національного вбрання українців сягає глибокої давнини. Дослідники стверджують, що формування цього мистецтва відбувався протягом кількох століть, з року в рік  збагачуючись новими орнаментами й техніками.

Книжки Заслуженого майстра народної культури, знаної вишивальниці  Лідії Бебешко «Українська вишиванка» (2017) та «Вишивальні традиції України» (2021) розкривають давні  вишивальні традиції України. Представлено графічні моделі вишивки (схеми) колекційних сорочок, цікавих й самобутніх за типами кроїв, колористикою вишивки, її компонуванням і технологіями виконання. Половина композицій оприлюднюється вперше. «Гарна і ошатна, оздоблена символічними орнаментами наша рідна вишиванка, сьогодні стала не просто елементом одягу, а міжнародною візитівкою українців. Поза часом і модою!.. В ідеалі таку сорочу слід шити за традиційними кроями й оздоблювати традиційними орнаментами. Пам’ятайте про це і долучайтеся до невичерпної  скарбниці українського вишивального мистецтва», - зауважує авторка. Книжки, на її думку, стануть в пригоді вишивальницям, як початківцям, так і досвідченим майстриням; зацікавлять дослідників і всіх шанувальників української традиційної культури.

В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров'я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов'ю. Існують свідчення, що сам процес вишивання мав вигляд особливої церемонії: жінки під час вишивання співали, молились, вдавались до замовлянь і вірили, що це зробить вишиванку  щасливим оберегом, зарядженим силою і добром.

Сорочка, вишита для чоловіка, вважалася символом кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був». А «випрати сорочку» у чумацьких піснях означало полюбити чумака. Характерно, що чумаки майже ніколи не дозволяли «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя», - тобто зберігали вірність коханим, до яких мали повернутися.

Знавці вишиванки переконують, що і символіка елементів вишиванки має особливе значення і сильний вплив на життя і долю того, хто її носить. Так вважається, що геометричні візерунки символізують стихії природи та родючість землі; рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов; зображення  тварин приносять вірність, достаток і довголіття.

Дізнатися про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини  допоможуть книжки  відомої української письменниці,  журналістки, громадсько-культурної діячки Марії Чумарної «Вишивання долі» (2017) та  «Тайнопис вишивки» (2018). Особливістю видань є те, що вони наближені до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творені власного одягу – власної долі. «Доленосна сорочка – це, безумовно , українська вишиванка, якій надавали величезного змісту, вишиваючи сакральними візерунками-письменами долю», - запевняє Марія Чумарна.

Символічними є не тільки візерунки та форми вишивки, а й полотно та його колір. Традиційно вважали, що білосніжний колір означає цноту та чистоту, червоний символізує життєву силу, зелений – природу та спокій, а чорний – смуток і тугу. Найчастіше одягали білі вишиванки, вони додавали життєрадісності, а чорна вишиванка слугувала для часу посту та жалоби.

Вишивка "білим по білому" - це художній прийом, у якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне поєднання дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Вдивляючись у такі орнаменти, відчуваєш все зовсім по іншому - плин часу, мить зупиняється, душа відпочиває й тільки диву дивуєшся, як можна створювати таку тонку роботу...

У зв'язку з небувалим розквітом українського національного вбрання, сучасні споживачі та дизайнери стали звертати увагу на те, що зображено на вишиванках, які кольори поєднані та що вони символізують. Адже поєднання певних візерунків може принести в їхню долю лихо, або ж навпаки – щастя і талан. Про сакральний зміст вишиваних знаків та символіку кольорів йдеться у книжці відомої дослідниці народної культури та вишивальниці Валентини Штельмах «Хай міцніє нитка роду!» (2017)

Одним з перших, хто почав носити вишиванку у повсякденному житті — був Іван Франко. Сучасники згадували, що письменник відрізнявся від загалу і своїм зовнішнім виглядом – вишиваною сорочкою, яку він носив з костюмом-трійкою. Вважають, що Франко, поєднавши полотняну вишивану сорочку з європейським костюмом фактично започаткував нову моду. Саме в такому вигляді  він постає не тільки на прижиттєвих фото, малярських портретах, скульптурних зображеннях а навіть і на сучасній 20-гривневій купюрі.

А які вишиті сорочки були у Тараса Шевченка, родини Косачів, Лесі Українки, Марії Заньковецької, Марка Кропивницького, Олени Скоропадської  (найменшої доньки Гетьмана Павла Скоропадського і останньої з роду Скоропадських) та інших непересічних представників нашої культури, - про це розповідає книжка-альбом листівок «Вишивка в одязі видатних українців»(2020)

Кращі зразки стародавнього мистецтва вишивки Одещини презентує дослідження «Українська вишивка: Північно-Західне Причорномор’я» (2018) упорядником якого стала знана мисткиня Лариса Дем'янишина. У проєкті були задіяні Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Український центр народної культури «Музей Івана Гончара», Одеський історико-краєзнавчий музей (відділ «Степова Україна»), Одеський центр української культури, Одеська національна наукова бібліотека,  ОНУ ім. І.І. Мечникова. Як зазначають автори видання, вишивки Одещини «відрізняються пишністю, яскравістю, багатством і гармонією барв, що притаманні королевам квітників; а ще їх компонуванням зі степовими травинками, билинками, простими квіточками… Поруч з натуралістично зображеними побутують і квіти феєричні, фантазійні, покликані до життя уявою майстринь». Книга містить каталог вишитих старожитностей Одещини, опис семантики вишиваних образів — мотивів, орнаментів, композицій, а також відомості про сучасних майстрів вишивального мистецтва, які працюють у руслі національної традиції.

Колекція будинку високої моди Valentino – «Resort 2017»

Сьогодні усі українські виробники національного одягу справедливо стверджують, що вишиванка — поза часом! Це яскравий представник slow fashion, - додають вітчизняні та світові дизайнери й модельєри. Поєднання вікових традицій та сучасних трендів робить вишитий одяг чимось особливим. Українські вишиті мотиви часто  з'являються в колекціях таких знаменитих будинків моди, як Valentino, Gucci, Dolce & Gabanna та інші. А в американській версії авторитетного видання Vogue українську вишиванку назвали гарячим трендом сезону 2017 року.

Серед популярних вітчизняних дизайнерів і модельєрів є чимало «закоханих» у вишиванку та, взагалі, в українській національний одяг. Одна з них - Роксолана Богуцька (Roksolana Bogutska) – власниця  однойменного бренду,  для якого характерні художня вишивка по шкірі й тканині, розпис та інкрустація металом. ЇЇ моделі – це поєднання елегантної розкоші та сміливої сучасності, суміш українських етнічних мотивів та сучасних модних тенденцій. Вона створювала костюми для туру «Дикі танці» Руслани, коли співачка перемогла в конкурсі Євробачення-2004; саме у  її  вишиванках з'являлася переможниця Євробачення-2016  Джамала.

Цікавою є особиста думка дизайнерки щодо вишиванки: «Це повинно бути у серці… Я завжди кажу, що одягати автентичну вишиванку можна два рази на рік – на Різдво та Великодні свята... Вишиванку можна мати в себе в шафі з думкою, що це цінна реліквія. Її варто передати майбутнім поколінням і показати, що це теж може бути антикваріатом. Не обов’язково передавати коштовність з діамантом — вишиванка буде не менш цінною!».

А ще останнім часом в Україні маємо новий тренд – автовишиванка! Автомобілісти залюбки прикрашають свої транспортні засоби спеціальними наліпками.  До речі, популярністю вони користуються не тільки в Україні, а й за її межами: продавці говорять, що замовлення на автовишиванки надходять з Німеччини, Австралії, Нової Зеландії та інших країн!

За матеріалами Одеської національної наукової бібліотеки.