Кожен третій четвер травня Україна святкує День вишиванки. Приєднатись до святкування дуже просто: достатньо одягнути у цей день традиційну вишиту сорочку. Свято не є офіційним чи релігійним, проте воно об’єднує усю країну та українців за кордоном, що справді робить його світлим та прекрасним.

Свято кожен день на https://sogodnisvyato.com.ua/den-vyshyvanky/

Історія появи Дня вишиванки
Свято вишиванки насправді не таке старе, яким може здатися. 15 років тому студентка історичного факультету з Чернівців Леся Воронюк запропонувала акцію про Всесвітній день вишиванки. Надихнув її на таку ідею інший студент, який часто носив на заняття сорочку. Ідея Лесі полягала в тому, щоб у певний день прийти у вишиванках усією групою. Вже за декілька років флешмоб перейшов спочатку на увесь університет, а пізніше на усе місто та країну.

Ви також можете підтримати цю акцію, одягнувши вишиванку 18 травня. Проте за роки існування свята кількість тематичних заходів зросла, тож сьогодні часто проводяться творчі конкурси серед дітей та дорослих, виставки тощо.
Свято кожен день на https://sogodnisvyato.com.ua/den-vyshyvanky/

Скіфи – прародителі вишивки

Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

 

 

 

Найсильніший оберіг

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

Перша школа вишивки

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

 Символ кохання

Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.