Про киянина та одного із засновників кубофутуризму Казимира Малевича знають, напевно, всі. Але чи чули ви про українця Олександра Архипенка – легендарного митця, який переніс кубізм у 3D?
Якщо ні – то дуже даремно, бо постать дійсно непересічна. Всього за сім років маестро запровадив більше радикальних змін у скульптурі, ніж взагалі було протягом попередніх століть, став першим українцем на Венеційському бієнале і відкрив власну школу у Берліні. Класичними бронзою та мармуром не обмежувався – працював і з деревом, і зі склом. Навіть власноруч плавив метал, щоб надати йому потрібних форм – зовсім як фахівці Метінвесту. А ще – створив особливі механічні картини, назвавши їх власним ім’ям – «архипентури». Вони, до речі, справили чималий вплив на сучасний маркетинг – адже і зараз подібна технологія використовується у рухомих білбордах.
Однак, сьогодні ми б хотіли розповісти не лише про творчі успіхи, дружбу з поєтом Ґійомом Аполлінером чи скульптури, які йшли з молотка за семизначні суми. Бо найвизначнішим фактом із життя Архипенка вважаємо його щиросерду любов до України та всього українського. Адже навіть мандруючи Європою та Америкою, скульптор ніколи не забував про Батьківщину – та саме їй дякував за неймовірний зліт.
«Українська земля, український хліб, український дух свободи та індивідуальності лягли в основу моєї креативності» – стверджував зі сторінок The Ukrainian Weekly. А також усе життя залишався активним учасником української громади та в перервах між новаторськими проєктами охоче розробляв пам’ятники Франку, Шевченку та Володимирові Великому.
Якщо ні – то дуже даремно, бо постать дійсно непересічна. Всього за сім років маестро запровадив більше радикальних змін у скульптурі, ніж взагалі було протягом попередніх століть, став першим українцем на Венеційському бієнале і відкрив власну школу у Берліні. Класичними бронзою та мармуром не обмежувався – працював і з деревом, і зі склом. Навіть власноруч плавив метал, щоб надати йому потрібних форм – зовсім як фахівці Метінвесту. А ще – створив особливі механічні картини, назвавши їх власним ім’ям – «архипентури». Вони, до речі, справили чималий вплив на сучасний маркетинг – адже і зараз подібна технологія використовується у рухомих білбордах.
Однак, сьогодні ми б хотіли розповісти не лише про творчі успіхи, дружбу з поєтом Ґійомом Аполлінером чи скульптури, які йшли з молотка за семизначні суми. Бо найвизначнішим фактом із життя Архипенка вважаємо його щиросерду любов до України та всього українського. Адже навіть мандруючи Європою та Америкою, скульптор ніколи не забував про Батьківщину – та саме їй дякував за неймовірний зліт.
«Українська земля, український хліб, український дух свободи та індивідуальності лягли в основу моєї креативності» – стверджував зі сторінок The Ukrainian Weekly. А також усе життя залишався активним учасником української громади та в перервах між новаторськими проєктами охоче розробляв пам’ятники Франку, Шевченку та Володимирові Великому.
Чого лише вартий випадок, коли українська діаспора вирішила придбати його скульптуру «Ма» для Національного музею у Львові. Дізнавшись про це, митець одразу знизив вартість експоната – адже дуже зрадів, що робота буде зберігатися «близько до українського серця»
Як же так вийшло, що ми мало знаємо про українського генія, чиї роботи нагадують полотна Пікассо, що зненацька ожили, набули ще більшої глибини та об’єму? Відповідь на це питання досить очевидна: про нього забороняла говорити радянська влада. Не маючи змоги переслідувати самого митця, вона запекло вистежувала його твори – зокрема і скульптуру «Ма», яка приблизно 20 років була ув’язнена у «спеціальному фонді», а згодом – вивезена з музею та знищена.
На щастя, більшість скульптур Архипенка ця сумна доля оминула – тож подивитись на них можна у провідних музеях Нью-Йорка, Парижа, Лондона, Берліна, Стокгольма та Тель-Авіва. А тепер заслужена слава майстра поступово шириться і його батьківщиною. Ви, до речі, теж можете допомогти їй у подорожі додому – просто поділившись цією історією з друзями та знайомими.
Як же так вийшло, що ми мало знаємо про українського генія, чиї роботи нагадують полотна Пікассо, що зненацька ожили, набули ще більшої глибини та об’єму? Відповідь на це питання досить очевидна: про нього забороняла говорити радянська влада. Не маючи змоги переслідувати самого митця, вона запекло вистежувала його твори – зокрема і скульптуру «Ма», яка приблизно 20 років була ув’язнена у «спеціальному фонді», а згодом – вивезена з музею та знищена.
На щастя, більшість скульптур Архипенка ця сумна доля оминула – тож подивитись на них можна у провідних музеях Нью-Йорка, Парижа, Лондона, Берліна, Стокгольма та Тель-Авіва. А тепер заслужена слава майстра поступово шириться і його батьківщиною. Ви, до речі, теж можете допомогти їй у подорожі додому – просто поділившись цією історією з друзями та знайомими.
За матеріалами https://metinvest.media/ua/advent/advent2024/2024-12-29
Немає коментарів:
Дописати коментар