Пропоную ознайомитись з матеріалами сторінки https://daytoday.ua/podiya/den-zakhystu-ditey/ .
Здавалося б, ставлення до дітей в усьому світі схоже — більшість людей сприймають малечу як об’єкт любові й піклування, зразок духовної чистоти та майбутніх продовжувачів роду.
Завдяки природному інстинкту дорослі члени суспільства оберігають своїх нащадків, навчають їх та готують до самостійного життя — зрештою, це забезпечує людству безперервність поколінь.
ДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
Але дітей не завжди сприймали як повноправних членів соціуму — часто вони потерпали від зневажливого та утилітарного ставлення. Приміром, в кодексі Хаммурапі, написаному в XVIII столітті до нашої ери, здоров’я і благополуччя дітей ставилися вище за майнові права, а викрадачі дітей заслуговували на смертну кару. З іншого боку, дитяча непокора надто суворо каралася — якщо дитина вдарила батька, їй належало відтяти руку, а прийомним дітям, які посміли назвати своїх батьків нерідними, відрізали язика.
Підхід давніх цивілізацій до малечі взагалі базувався на абсолютному батьківському праві влади над дитиною. В Римській державі до IV століття батько міг вирішувати, жити його дитині чи померти, а небажану дитину могли покинути будь-де в людному місці або продати в рабство. Такі жорстокі звичаї тривали, доки імператор Риму Костянтин Великий запровадив реформу, яка відняла право в батьків вбивати дітей — це стало карним злочином, а відмовитися від дитини стало можливим тільки в тому разі, коли вона мала вроджені вади.
XVIII СТ – XIX СТ
Здавалося б, з розвитком людського суспільства мали з’являтися дієві й справедливі закони щодо захисту неповнолітніх, проте ще зовсім недавно за історичними мірками — в XVIII – XIX століттях дітей нещадно експлуатували на фабриках, заводах і шахтах. Нікого не дивували маленькі робітники, які починали трудову діяльність з 6 років, при цьому робочий день тривав від 12 до 18 годин. Жорстокість та насилля по відношенню до дітей майже не регулювалося на законодавчому рівні аж до XIX століття.
Свідченням цього є випадок, який у 1874 році опинився в центрі уваги в США — жорстокість з боку прийомних батьків до малолітньої Мері, яка потерпала від фізичного насилля та голоду. Поліція в цій справі не мала впливу, так як закону про захист дітей не було. Цікаво, що закон про захист домашніх тварин вже існував, і саме очільник Американського товариства проти жорстокого поводження з тваринами Генрі Берг в 1875 році заснував Нью-Йоркське товариство проти жорстокого поводження з дітьми. Це товариство стало першою в світі організацією, яка займалася виключно захистом дітей.
КОМІТЕТ ДИТЯЧОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ
Руйнівні результати Першої світової війни по відношенню до життя цивільного населення, в тому числі й дітей, сприяли тому, що в 1919 році Ліга Націй створила Комітет дитячого благополуччя. Центром його уваги були проблеми дитячої безпритульності, торгівлі дітьми, трудової й сексуальної експлуатації. Головну роль у встановленні соціальних стандартів на той період мали міжнародні організації, серед яких найвідомішим був Міжнародний союз порятунку дітей. Саме ним у 1923 році було розроблено правовий документ з основними умовами, яких мало дотримуватися суспільство для забезпечення дітям кращого життя. Лігою Націй було затверджено цей документ як Декларацію прав дитини у 1924 році.
В 1946 році новостворена ООН з метою допомоги дітям заснувала Дитячий фонд ЮНІСЕФ, а 1948 рік ознаменувався прийняттям Декларації прав людини, де згадано й про неповнолітніх, зокрема, встановлено рівність всіх дітей незалежно від обставин їхнього народження, а також право дітей на освіту. Проте з роками стало зрозуміло, що існуючі закони з прав людини не в змозі повною мірою забезпечити соціальний захист дітей. Тому в 1959 році ООН було прийнято Декларацію прав дитини, основний посил якої полягає в тому, що людство зобов’язане віддавати дітям все найкраще.
КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ДИТИНИ
З кінця 1970-х років з ініціативи Польщі комісією ООН з прав людини було розпочато розробку спеціальної Конвенції з прав дитини. Через 10 років роботи над Конвенцією 20 листопада 1989 року її було прийнято. Цей документ враховує всі аспекти, пов’язані з життям дітей та їхнім місцем в суспільстві. Приєдналися до Конвенції з прав дитини 190 держав — це більше, ніж кількість членів будь-якого іншого договору щодо прав людини.
Ідея Дня захисту дітей як свята з’явилася в 1925 році, на першій Всесвітній конференції з благополуччя дітей. Конкретної дати святкування встановлено не було,тому кожна країна вибрала для цієї події той день, який найбільше співпадав з національними традиціями. Проте до офіційної появи Міжнародного дня захисту дітей пройшло майже чверть століття — в 1949 році Міжнародною демократичною федерацією жінок було прийнято рішення про заснування цього свята і встановлено 1 червня датою щорічного святкування.
ЯК ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ?
В цей день в Україні проводяться святкові концерти, дитячі вистави, конкурси малюнків, танців, спортивні змагання та інші розважальні заходи, які варто відвідати разом з дітьми.
Крім того, свято Міжнародного дня захисту дітей та Дня захисту дітей в Україні традиційно є приводом для збору благодійних коштів, до якого може долучитися кожен небайдужий громадянин. Ці кошти призначаються для кращого матеріального забезпечення дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей, із сиротинців, а також для тих діток, які потребують складного й дорогого лікування.
Цього дня необхідно задуматися й про захист власної дитини, адже в сучасному світі для дітей є чимало загроз. Ми можемо захистити своїх малюків, навчивши їх базових принципів — від правил дорожнього руху та пожежної безпеки до правил поводження з незнайомими людьми в реальному житті та в мережі Інтернет. Звісно, говорити про це з дітьми слід не тільки 1 червня, адже вони схильні інколи забувати батьківські настанови, тому такі бесіди слід періодично повторювати.
Взагалі День захисту дітей варто присвятити малюкам — провести з ними якомога більше часу, разом прогулятися, почитати цікаву книжку. Чудовим рішенням буде здійснити в цей день маленьку дитячу мрію — наприклад, сходити разом в зоопарк чи подарувати давно бажану іграшку.
ДОБІРКА КНИГ ДЛЯ БАТЬКІВ
- «Мова життя. Ненасильницьке спілкування» Маршалл Розенберг
- «Це почалося не з тебе. Як ми успадковуємо негативні сценарії нашої сім’ї і як зупинити їх вплив» Марк Уолін
- «Свобода вчитися. Гра проти школи» Пітер Грей
- «Таємна опора. Емоційний зв’язок у житті дитини» Людмила Петрановська
- «Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили» Адель Фабер
- «Спілкуватися з дитиною. Як?» Ю. Гіппенрейтер
- «Продовжуємо спілкуватися з дитиною. Так?» Ю. Гіппенрейтер
- «Практическое ребенковеденье» Світлана Ройз
- «Чарівна паличка для батьків» Світлана Ройз
- «Виховання свободою» Александр Нілл
- «Не програмуйте дитину» Роберта Кавалло, Антоніо Панарезе
- «Не кричіть на дітей!» Даніеле Новара
- «П’ять шляхів до серця дитини» Гері Чепме
