Торік в Україні з’явилося ще одне свято — День української хустки, яке відзначають 7 грудня.
Українська хустка приваблює жіноцтво усього світу. Візерунків, кольорів та способів в’язання національного головного убору є безліч, у кожного регіону свої традиції. У скрині кожної ґаздині здавна були хустки на всяку потребу. Хустина — до церкви, на весілля доньки, для сватання, на скорботу за померлими… Досліджуючи національну хустку, можна дослідити українську історію.
Особливе місце в українській хустці займає її малюнок. Українська хустка не просто прикраса — це код, у якому закладено ціле послання. Різноманітні орнаменти та узори можуть по-різному інтерпретуватись. Наприклад, рослинні мотиви на хустці зазвичай символізують родючість, багатство та життєдайну силу. Різні кольори також несуть своє значення: червоний — любов, чорний — смуток, жовтий — радість.
Важливо відзначити, що кожен регіон України має свої особливі традиції та стилі у виготовленні хусток. Наприклад, хустки з Західної України вирізняються багатою палітрою яскравих кольорів і геометричними візерунками, тоді як східні хустки часто оформлені більш спокійними відтінками і природними формами.
Хустка не залишала байдужими митців словесного і музичного мистецтв. Та, звісно, до образу хустки зверталися й майстри пензля і фарб.
Відомий художник Ілля Рєпін, готуючись писати своє найвідоміше полотно «Запорожці пишуть листа до турецького султана», їздив по містах колишнього Запоріжжя. Їздив не сам, а з великим знавцем запорізької старовини Дмитром Яворницьким. Під час цієї мандрівки Яворницький зібрав, а Рєпін змалював багато дуже цікавих пам’яток часів козаччини. Тоді ж художник зробив малюнки з кількох вишитих хусток, що не належали запорізьким козакам і збереглись у їхніх нащадків. З тих малюнків бачимо, що козацькі хустки були вишиті квітами і мали довгі китиці по краях.
До речі, кілька слів про малюнки Рєпіна. Корній Чуковський, переглянувши 1915 року альбоми художника, писав таке: «Самих лише етюдів до «Запоріжців…» було у Рєпіна кілька сотень, і мені здалося, що у них навіть штрих український: м’який, музичний, ліричний…Ті малюнки мають для нас велике значення, бо ж там задокументовані пам’ятки української старовини, що вже тепер, мабуть, не існують. Там були змальовані оздоби ікон, рушники, хрести, одяг, хустки, пояси. Більшість із тих малюнків розкидані по світу, бо сам художник був в еміграції. ( слайд 34)
І на останок, хотілося б додати, що образ хустки в мистецтві нерозривно пов'язаний з образом жінки. Саме жінка стала втіленням духовної чистоти, людської ніжності, материнської теплоти.
Немає коментарів:
Дописати коментар