середа, 31 травня 2023 р.

1 червня - День захисту дітей

 Пропоную ознайомитись з матеріалами сторінки  https://daytoday.ua/podiya/den-zakhystu-ditey/ . 

Здавалося б, ставлення до дітей в усьому світі схоже — більшість людей сприймають малечу як об’єкт любові й піклування, зразок духовної чистоти та майбутніх продовжувачів роду.



 Завдяки природному інстинкту дорослі члени суспільства оберігають своїх нащадків, навчають їх та готують до самостійного життя — зрештою, це забезпечує людству безперервність поколінь. 

ДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Але дітей не завжди сприймали як повноправних членів соціуму — часто вони потерпали від зневажливого та утилітарного ставлення. Приміром, в кодексі Хаммурапі, написаному в XVIII столітті до нашої ери, здоров’я і благополуччя дітей ставилися вище за майнові права, а викрадачі дітей заслуговували на смертну кару. З іншого боку, дитяча непокора надто суворо каралася — якщо дитина вдарила батька, їй належало відтяти руку, а прийомним дітям, які посміли назвати своїх батьків нерідними, відрізали язика. 

Підхід давніх цивілізацій до малечі взагалі базувався на абсолютному батьківському праві влади над дитиною. В Римській державі до IV століття батько міг вирішувати, жити його дитині чи померти, а небажану дитину могли покинути будь-де в людному місці або продати в рабство. Такі жорстокі звичаї тривали, доки імператор Риму Костянтин Великий запровадив реформу, яка відняла право в батьків вбивати дітей — це стало карним злочином, а відмовитися від дитини стало можливим тільки в тому разі, коли вона мала вроджені вади. 

XVIII СТ – XIX СТ

Здавалося б, з розвитком людського суспільства мали з’являтися дієві й справедливі закони щодо захисту неповнолітніх, проте ще зовсім недавно за історичними мірками — в XVIII – XIX століттях дітей нещадно експлуатували на фабриках, заводах і шахтах. Нікого не дивували маленькі робітники, які починали трудову діяльність з 6 років, при цьому робочий день тривав від 12 до 18 годин.  Жорстокість та насилля по відношенню до дітей майже не регулювалося на законодавчому рівні аж до XIX століття. 

Свідченням цього є випадок, який у 1874 році опинився  в центрі уваги в США  — жорстокість з боку прийомних батьків до малолітньої Мері, яка потерпала від фізичного насилля та голоду. Поліція в цій справі не мала впливу, так як закону про захист дітей не було. Цікаво, що закон про захист домашніх тварин вже існував, і саме очільник Американського товариства проти жорстокого поводження з тваринами Генрі Берг в 1875 році заснував Нью-Йоркське товариство проти жорстокого поводження з дітьми. Це товариство стало першою в світі організацією, яка займалася виключно захистом дітей.

КОМІТЕТ ДИТЯЧОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Руйнівні результати Першої світової війни по відношенню до життя цивільного населення, в тому числі й дітей, сприяли тому, що в 1919 році Ліга Націй створила  Комітет дитячого благополуччя. Центром його уваги були проблеми дитячої безпритульності, торгівлі дітьми, трудової й сексуальної експлуатації. Головну роль у встановленні соціальних стандартів на той період мали міжнародні організації, серед яких найвідомішим був Міжнародний союз порятунку дітей. Саме ним у 1923 році було розроблено правовий документ з основними умовами, яких мало дотримуватися суспільство для забезпечення дітям кращого життя. Лігою Націй було затверджено цей документ як Декларацію прав дитини у 1924 році. 

В 1946 році новостворена ООН з метою допомоги дітям заснувала Дитячий фонд ЮНІСЕФ, а 1948 рік ознаменувався прийняттям Декларації прав людини, де згадано й про неповнолітніх, зокрема, встановлено рівність всіх дітей незалежно від обставин їхнього народження, а також право дітей на освіту. Проте з роками стало зрозуміло, що існуючі закони з прав людини не в змозі повною мірою забезпечити соціальний захист дітей. Тому в 1959 році ООН було прийнято Декларацію прав дитини, основний посил якої полягає в тому, що людство зобов’язане віддавати дітям все найкраще. 

КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ДИТИНИ

З кінця 1970-х років з ініціативи Польщі комісією ООН з прав людини було розпочато розробку спеціальної Конвенції з прав дитини. Через 10 років роботи над Конвенцією  20 листопада 1989 року її було прийнято. Цей документ враховує всі аспекти, пов’язані з життям дітей та їхнім місцем в суспільстві. Приєдналися до  Конвенції з прав дитини 190 держав — це більше, ніж кількість членів будь-якого іншого договору щодо прав людини.  

Ідея Дня захисту дітей як свята з’явилася в 1925 році, на першій Всесвітній конференції з благополуччя дітей. Конкретної дати святкування встановлено не було,тому кожна країна вибрала для цієї події той день, який найбільше співпадав з національними традиціями. Проте до офіційної появи Міжнародного дня захисту дітей пройшло майже чверть століття — в 1949 році Міжнародною демократичною федерацією жінок було прийнято рішення про заснування цього свята і встановлено 1 червня датою щорічного святкування.

ЯК ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ?

В цей день в Україні проводяться святкові концерти, дитячі вистави, конкурси малюнків, танців, спортивні змагання та інші розважальні заходи, які варто відвідати разом з дітьми.

Крім того, свято Міжнародного дня захисту дітей та Дня захисту дітей в Україні традиційно є приводом для збору благодійних коштів, до якого може долучитися кожен небайдужий громадянин. Ці кошти призначаються для кращого матеріального забезпечення дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей, із сиротинців, а також для тих діток, які потребують складного й дорогого лікування. 

Цього дня необхідно задуматися й про захист власної дитини, адже в сучасному світі для дітей є чимало загроз. Ми можемо захистити своїх малюків, навчивши їх базових принципів — від правил дорожнього руху та пожежної безпеки до правил поводження з незнайомими людьми в реальному житті та в мережі Інтернет. Звісно, говорити про це з дітьми слід не тільки 1 червня, адже вони схильні інколи забувати батьківські настанови, тому такі бесіди слід періодично повторювати.

Взагалі День захисту дітей варто присвятити малюкам — провести з ними якомога більше часу, разом прогулятися, почитати цікаву книжку. Чудовим рішенням буде здійснити в цей день маленьку дитячу мрію — наприклад, сходити разом в зоопарк чи подарувати давно бажану іграшку.

ДОБІРКА КНИГ ДЛЯ БАТЬКІВ

  • «Мова життя. Ненасильницьке спілкування» Маршалл Розенберг
  • «Це почалося не з тебе. Як ми успадковуємо негативні сценарії нашої сім’ї і як зупинити їх вплив» Марк Уолін
  • «Свобода вчитися. Гра проти школи» Пітер Грей
  • «Таємна опора. Емоційний зв’язок у житті дитини» Людмила Петрановська
  • «Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили» Адель Фабер
  • «Спілкуватися з дитиною. Як?» Ю. Гіппенрейтер 
  • «Продовжуємо спілкуватися з дитиною. Так?» Ю. Гіппенрейтер 
  • «Практическое ребенковеденье» Світлана Ройз
  • «Чарівна паличка для батьків» Світлана Ройз
  • «Виховання свободою» Александр Нілл
  • «Не програмуйте дитину» Роберта Кавалло, Антоніо Панарезе
  • «Не кричіть на дітей!» Даніеле Новара
  • «П’ять шляхів до серця дитини» Гері Чепме

четвер, 18 травня 2023 р.

 Кожен третій четвер травня Україна святкує День вишиванки. Приєднатись до святкування дуже просто: достатньо одягнути у цей день традиційну вишиту сорочку. Свято не є офіційним чи релігійним, проте воно об’єднує усю країну та українців за кордоном, що справді робить його світлим та прекрасним.

Свято кожен день на https://sogodnisvyato.com.ua/den-vyshyvanky/
Історія появи Дня вишиванки
Свято вишиванки насправді не таке старе, яким може здатися. 15 років тому студентка історичного факультету з Чернівців Леся Воронюк запропонувала акцію про Всесвітній день вишиванки. Надихнув її на таку ідею інший студент, який часто носив на заняття сорочку. Ідея Лесі полягала в тому, щоб у певний день прийти у вишиванках усією групою. Вже за декілька років флешмоб перейшов спочатку на увесь університет, а пізніше на усе місто та країну.

Ви також можете підтримати цю акцію, одягнувши вишиванку 18 травня. Проте за роки існування свята кількість тематичних заходів зросла, тож сьогодні часто проводяться творчі конкурси серед дітей та дорослих, виставки тощо.
Свято кожен день на https://sogodnisvyato.com.ua/den-vyshyvanky/



Скіфи – прародителі вишивки



Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

 

 

 

Найсильніший оберіг

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.


Перша школа вишивки

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

 Символ кохання

Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

 




середа, 5 квітня 2023 р.

Спілкуймося_українською!

 Бібліотека на Поштовій" запрошує взяти участь у засіданні розмовного клубу "Спілкуймося українською!", яке відбудеться

05.04.2023 о 15:00.

На учасників чекає захоплива патріотична гра про Україну "ПАРОЛЬ:ПАЛЯНИЦЯ".
Упродовж засідання ми пригадаємо відомих земляків та славетні міста України, визначимо найкращі риси українок і українців, назвемо свята, які із задоволенням відзначаємо.

Говоритимемо про найголовніше: що для нас Україна?

Долучайтесь!
Join Zoom Meeting
https://us05web.zoom.us/j/81954123245…

Meeting ID: 819 5412 3245
Passcode: 2wFa3E




Спитайте в найближчій книгозбірні.

 

Можливо в найближчій до вас бібліотеці вже з'явилася ця книга. Раджу прочитайте. Тоді напишіть свій коментар : сподобалась чи ні. 
Ірина Феофанова “Чужа, своя, рідна”.

Ця книжка про тих, хто втікав від війни з Бучі, Харкова, Миколаєва, Маріуполя… Схопивши тільки дітей, кота і одну валізу.

А потім вчився жити по-іншому, в іншому місті, далеко від дому, бо дому вже не було.

Світ прихищав українців. В польських хостелах разом з польськими прапорами висіли українські, мале румунське хлоп‘я виводило нерівними літерами на папері “Слава Україні!” і домальовувало блакитно-жовте серце, французька бабуся посміхалася біженцям з Бучі і говорила: “Ми вам раді”.

Але все одно нестерпно хотілося додому…

Читаючи оповідання, я плакала, вперше з початку війни. Бо тут про нас, українців, тих, хто живе з пекучим болем втрат вже півроку і затято вірить, що життя переможе. ( Світлана Чучко)

З матеріалів Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва.

четвер, 9 березня 2023 р.

Шевченківські дні.

 




Помер Дмитро Павличко: поет, у якого червоне та чорне перепліталися і у віршах, і у житті

 

Павличко

АВТОР ФОТО,UKRINFORM

На 94 році життя помер поет Дмитро Павличко. Про це повідомив у фейсбук голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.

"Сьогодні ввечері помер Дмитро Павличко. Мені щойно про це повідомив Богдан Горинь з посиланням на доньку письменника".

Дмитро Павличко - автор тексту найвідомішої української пісні "Два кольори", перекладач світових сонетів, поет-трибун Незалежності. Червоне й чорне ("червоний - то любов, а чорний - то журба"), радість і смуток перепліталися і у вірші, і в особистій біографії поета.

"Помер тиран, але тюрма іще стоїть"

Віршами Дмитра Павличка означився початок українського шістдесятництва - яскравого, новаторського, протестного, враз розбуялого багатством тонів і барв.

Молоді, талановиті, вони підхоплювали над радянською прірвою тридцятих-сорокових років обірвану нитку культурної спадковості, шукали затоптані корені й паростки.

Його перші спроби одразу помітили, до Спілки письменників прийняли з ініціативи Миколи Бажана, навіть не чекаючи заяви дебютанта.

З тих ранніх поезій, може, найгучнішою була антисталінська "Коли помер кривавий Торквемада…" - прозора й смілива алюзія, нагадування, що "помер тиран, але тюрма іще стоїть".

Павличко вирізнявся серед своїх наддніпрянських ровесників і досвідом, і знаннями.

Він устиг закінчити польську гімназію в Коломиї (якось жартував, що батько віддав його до польської школи, ніби знаючи, як згодиться воно синові в статусі українського посла в Польщі). У Львівському університеті ще застав професорів старого вишколу, а відтак засвоїв класичну літературу.

Майстер сонета, був згодом таки найближчим до традиції київських неокласиків.

А ще на початку шістдесятих пише дитячі вірші - з ними виросли вже кілька поколінь, і кіт Мартин, який "мишей не їсть, а за рибою аж плаче", став улюбленцем багатьох маленьких читачів.

Золоторогий олень із однойменної казки ходить, звичайно ж, тими самими гірськими карпатськими стежками біля Стопчатова, якими мандрував у дитинстві сам поет.

Писалися ці вірші зі спонуки не в останню чергу особистої: першими вдячними слухачками ставали доньки Роксолана та Соломія.

Соломія й любов

Соломія вже й дорослою при нагоді цитувала ті рядки напам'ять, і, звичайно ж, їх любила її дитина.

дмитро павличко

АВТОР ФОТО,UKRINFORM

Підпис до фото,

Дмитро Павличко на перепохованні праху Олександра Олеся у Києві. Січень 2017 року

Соломія Павличко успадкувала літературний дар. Її піонерське дослідження українського модернізму стало відкриттям, ураз зробило академічне літературознавство галуззю, цікавою ширшому загалу - про ту книжку навіть у Верховній Раді депутати сперечалися.

Вони з батьком пристрасно дискутували про Франка й Коцюбинського, Яцкова й Кримського, і доньчин максималізм часто виявлявся для Дмитра Васильовича таки прийнятним.

Йому судилося пережити страшну трагедію, втратити Соломію - вона загинула у 42 роки внаслідок нещасного випадку. І потім у віршах, у спогадах все дошукувався пояснень непоясненному, збирав у разки намистини дорогих споминів…

Збірка інтимної лірики "Таємниця твого обличчя" одразу захопила читачів: ці любовні звіряння знали напам'ять, цитували, вони лунали й зі сцени, і в дружньому молодіжному колі.

Моя любове, ти як Бог, -

Я вже не вірю, що ти є.

У безлічі земних тривог

Згубилося ім'я твоє.

А оте "найдовша з усіх доріг - дорога твого приходу, найбільша з усіх таємниць - таємниця твого обличчя" стало не лише поетовим зізнанням, а й щасливо знайденим глибинним, універсальним образом.

дмитро павличко

АВТОР ФОТО,UKRINFORM

Підпис до фото,

Дмитро Павличко з композитором Олександром Білашем, який поклав на музику його вірш "Два кольори". 1987 рік.

Знамениті "Два кольори"

У шістдесяті трохи відкрилися світи, вдалося побачити країни й континенти. А ще - відкрити цілий материк цензурованої української літератури, діставши змогу прочитати еміграційні видання.

Дмитро Павличко дуже багато перекладає. Серед блискучих зразків у тому доробку - його антологія "Світовий сонет".

Якби Павличко написав лише знамениті "Два кольори", він би одним цим текстом заслужив на місце в історії вітчизняної культури.

Покладений на музику Олександром Білашем, вірш зажив - без перебільшення - всенародної слави.

Червоне й чорне ("червоний - то любов, а чорний - то журба"), радість і смуток перепліталися і у пісні, і в особистій біографії.

Тодішній очільник української влади Петро Шелест радив дописати оптимістичний фінал. Непоступливий автор відмовився, так пісня й пішла у люди в своєму первинному варіанті.

Не бракувало успіхів, визнання, але були й доноси, і переслідування, й цензурні заборони.

Підлітком Дмитро Павличко долучився до діяльності УПА, відбувся тоді нетривалим арештом, проте, зрозуміло, пильні спецслужби ніколи про той епізод не забували.

І все ж поколінню шістдесятників судилося через десятиліття пережити те, що видавалося зовсім неймовірним, - київські мільйонні маніфестації під тими самими жовто-блакитними й червоно-чорними прапорами, які він бачив у дитинстві, які завжди лишалися незмінно дорогими.

Неймовірний здобуток "Всесвіт"

Серед Павличкових шедеврів - написаний 1964 року на смерть Максима Рильського сонетний цикл "Гранослов", наснажений певністю у тому, що великий поет - з нами, бо "його душа у слово перейшла".

Бо "працьовита непокора", попри все, перемагає, утверджує власні цінності, протистоїть злу, бо малі справи можуть мати великі й плідні наслідки.

Цю "працьовиту непокору" можна вважати одним із життєвих принципів поета.

Йдучи на неминучі компроміси з системою, багато в чому приймаючи нав'язані правила гри, він ніколи не зрікався культурницької роботи, волів іти проти течії.

Дмитро Павличко, наражаючися на звинувачення в ідеологічних помилках і збоченнях, видає зі своєю передмовою твори Богдана-Ігоря Антонича.

Характеризуючи пантеїзм і біологізм Антонича, Павличко акцентував у доробку автора "Книги Лева" "Пісню про незнищенність матерії". Тут добре видно саму почасти навіть іронічну стратегію інтерпретатора: цензорам таки нічим було крити, адже матеріалізм вважався священною коровою панівної ідеології…

Неймовірним здобутком Павличкової культурної політики став редагований ним журнал іноземної літератури "Всесвіт".

Він став головним редактором 1971 року, якраз коли набирала обертів поновна русифікація, а 1972-го прокотилася хвиля арештів.

І зумів створити культурне диво.

Світова класика, західні новинки почали приходити до читача не лише через російського посередника. Київ інколи встигав зробити першодрук перекладу раніше, аніж у Москві.

Навколо журналу зібралися блискучі перекладачі. Заборонені, як-от Микола Лукаш чи Григорій Кочур, іноді навіть друкувалися під псевдонімами.

До 1977 року, коли терпець влади таки урвався і довелося шукати іншого провідника політики партії у журналі, який би правильно добирав тексти "прогресивної", тобто прокомуністичної, іноземної літератури, Павличко встиг опублікувати і Гемінгвея, і Камю, і неймовірно популярні якраз тоді романи латиноамериканського магічного реалізму.

А вже поява у "Всесвіті" "Хрещеного батька" Маріо П'юзо перевершила найсміливіші читацькі сподівання. Такого у радянських виданнях доти не було.

Незалежність. Поезія ставала трибуною

Кінець вісімдесятих-початок дев'яностих, коли Дмитро Павличко був одним з ініціаторів створення Народного Руху України, автором і редактором засадничих державних документів, одним із творців української Конституції, - ці роки були для нього щасливими.

дмитро павличко

АВТОР ФОТО,UKRINFORM

Підпис до фото,

Дмитро Павличко (у центрі) на зборах Народного Руху України. Київ, 1992 рік

Знову, як у шістдесяті, він читав свої вірші перед велелюдними вуличними зібраннями. Поезія ставала трибуною. Вона лунала не лише під час акцій протесту, але й у Верховній Раді, де Дмитро Павличко був народним депутатом впродовж 16 років.

За президентства Леоніда Кучми митець був послом у Словаччині та Польщі. Але продовжував писати, знаходив у собі мужність для "Покаянних псалмів", зізнання у мимовільних гріхах, для розрахунку з недобрим минулим.

За президентства Віктора Януковича Дмитро Павличко палко захищав закон про українську мову, закликав до акцій непокори проти влади Януковича-Азарова. А Петра Порошенка підтримував на виборах у 2019-му навіть віршами.

У 2004-му, в одному із сонетів збірки "Покаянні псалми" Дмитро Павличко написав рядки, що стали, вочевидь, його особистою молитвою за Україну і не втратили для нього актуальності і через багато років після їх створення.

Благослови, мій Боже, Україну,

З'єднай водно всі київські церкви,

Завмерлу нашу мову оживи,

Козацьку славу підніми із тліну.

Я смерть свою молитвою зустріну,

Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави,

Але не дай, щоб служники Москви

Знов обернули край мій на руїну! 

За матеріалами : https://www.bbc.com/ukrainian/news-40405564

Педагогічний словничок

  Erasmus+ (Еразмус+) — це масштабна програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку та розвиток освіти, професійної п...