Бібліографічний онлайн-огляд: «Серце запалене любов’ю"

  210 років від дня народження Михайла Вербицького (1815-1870), композитора, хорового диригента, священника, громадського діяча, автора музики Державного Гімну України

Львів – 210 років тому, 4 березня 1815 року, народився майбутній автор українського гімну «Ще не вмерла Україна» – Михайло Вербицький.

Михайло Вербицький (1815–1870) – визначна постать в українській музичній культурі, один із перших українських професійних композиторів Галичини. Його творча спадщина охоплює найрізноманітніші музичні жанри. За визначенням музикознавців, Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він заклав основи української симфонічної музики в Галичині, залишивши по собі десять симфоній. У його особі маємо першого галицького плідного театрального композитора (музика для численних оперет, водевілів, історичних драм) та композитора-гітариста.

Саме Вербицький написав мелодію до вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Ця мелодія вже понад століття єднає українців у прагненні до незалежності та гідності.

Його гімн, як і його життя, є прикладом того, як мистецтво може стати зброєю в боротьбі за державність.

Сьогодні ми пишаємося тим, що маємо своє — віднайдене та збережене завдяки таким діячам, як Михайло Вербицький.

Знаємо, пам’ятаємо, шануємо.

https://youtu.be/ZoAXYYsr2jM

Інформаційні матеріали до початку російсько-української війни та повномасштабного вторгнення РФ в Україну

 Вступ

У лютому 2014 року почалася сучасна російсько-українська війна. Тоді, 11 років тому, РФ окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України. 

Росія розв’язала проти України імперіалістичну – загарбницьку – й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої у 2014 році. Cпротив агресії після 24 лютого 2022 року консолідував українців.

Детальніше за посиланням:                          

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-pochatku-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny-ta-povnomasshtabnogo-vtorgnennya-rf-v-ukrayinu

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті

Віртуальний музей російської агресії – платформа, на якій можна прочитати детальну хроніку подій: https://surl.li/ecqjbz

Інтерактивна карта: https://surl.li/evmoov 

Визволені регіони: матеріали до річниці деокупації: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vyzvoleni-regiony-materialy-do-richnyci-deokupaciyi

Серія матеріалів Російсько-українська війна: історичний контекст: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyy-kontekst

Колекція зібраних свідчень учасників та очевидців сучасної війни проєкту «Усна історія російсько-української війни»: https://uinp.gov.ua/usna-istoriya/ato-usna-istoriya

«Вистояли – переможемо!» – інформаційні матеріали до річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну:
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-10-oyi-richnyci-vid-pochatku-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny, а також відповідну презентацію:
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/prezentaciyi/vystoyaly-peremozhemo-do-richnyci-povnomasshtabnogo-vtorgnennya-rf-v-ukrayinu

Інформаційні матеріали до 10-ої річниці від початку російсько-української війни:
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-10-oyi-richnyci-vid-pochatku-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny

Виставки:

«Україна. Війна в Європі»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-ukrayina-viyna-v-yevropi

«Кожен із нас – воїн»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-kozhen-iz-nas-voyin

«Рашизм – це…»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-rashyzm-ce

«Стерті з лиця землі»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavky-sterti-z-lycya-zemli

«Наш Маріуполь»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-nash-mariupol

«10 років агресії – 10 років спротиву»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-10-rokiv-agresiyi-10-rokiv-sprotyvu

«Мововбивство – складова рашизму»:
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/movovbyvstvo-skladova-rashyzmu

Видання: 

«Без ротації»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/bez-rotaciyi

«Наш Маріуполь»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/broshura-nash-mariupol

«Свідчення про війну. Чернігівська та Городнянська громади»:
https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/svidchennya-pro-viynu-chernigivska-ta-gorodnyanska-gromady

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»:
https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/voyiny-dnipra-cinnosti-motyvaciyi-smysly

«Дівчата зрізають коси»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/divchata-zrizayut-kosy-knyga-pro-zhinok-na-viyni

«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/divchata-zrizayut-kosy-angliyskoyu-movoyu-girls-cutting-their-locks

«Волонтери: Сила небайдужих»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/volontery-syla-nebayduzhyh

«Капелани. На службі Богу і Україні»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/kapelany-na-sluzhbi-bogu-i-ukrayini

«2014: початок російсько-української війни»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/broshura-2014-pochatok-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny

«Люди сірої зони. Свідки російської анексії Криму 2014 року»: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/lyudy-siroyi-zony-svidky-rosiyskoyi-aneksiyi-krymu-2014-roku

Відеоматеріали:

«Герої України. Південь» – інтерв’ю із військовослужбовцями, нагородженими званням Герой України: http://surl.li/nxyxbc

«Навіки в строю. Слава і Честь»: http://surl.li/nxyxbc

«Козацьке коріння Донеччини та Луганщини»: http://surl.li/ahcvts

«Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв»: http://surl.li/nyqafu

«Голоси Революції Гідності»: http://surl.li/sewpjy

Цикл «Нескорені»: http://surl.li/ungqpw

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну»: http://surl.li/fbmagd

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів: http://surl.li/gtwaba

Серія банерів про перший рік війни: http://surl.li/rzkjon

Проєкт «Діалоги про війну»: https://surl.li/jtwkrg

Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті: Олена Охрімчук, Ганна Байкєніч, Вікторія Скуба

#російсько-українська війна

Вітаю !

 

Вивчайте, люди, рідну мову,

Дітей, онуків  нею вчіть.

Її, як пісню колискову,

Як матір в серці бережіть.

Любіть цю мову, як кохану,

В похмурі і щасливі дні.

Любіть її, як Богом дану

Лиш українцям на Землі.

За милозвучність барвінкову,

За присмак сміху й полину

Плекайте, люди, рідну мову,

Любіть, як сонце, як весну.

Як хліб, як Землю, як Свободу

Любіть, як горду нашу Суть.

Безсмертя й велич свого роду

Нащадки в мові збережуть.

Моліться ж мовою своєю,

Хай біль і радість в тих словах

До Бога линуть над Землею

І освятять стражденний шлях.

Встає зоря в імлі ранкова,

Над Україною встає…

Любіть же, люди, свою мову,

Нас світ по мові пізнає.

Об’єднані Україною

 

Відезамальовка «Об’єднані Україною»

16 лютого в Україні відзначається День єднання – особливе свято, що символізує силу нашої згуртованості. Вперше цей день відзначили в 2022 році як відповідь на загрозу широкомасштабної війни, і відтоді він став традицією, що нагадує про незламність українського духу.

На початку 2022 року західні розвідки попереджали про можливе вторгнення російських військ, яке прогнозували на 16 лютого. Українське суспільство продовжувало жити у звичному ритмі, хоча загальний рівень тривоги зростав. Щоб підтримати бойовий дух нації та протистояти інформаційному тиску, Президент України Володимир Зеленський оголосив 16 лютого Днем єднання. Це свято було запроваджене згідно з указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства» від 14 лютого 2022 року.

Так було започатковане нове національне свято, покликане нагадувати про силу народу в його єдності.

Наприкінці третього року повномасштабного вторгення День єднання залишається важливим символом нашої національної згуртованості та стійкості. Це нагадування Україні та світу про те, що разом ми здатні не лише боронити свою землю, а й будувати сильну та незалежну державу. Ніхто не може забрати в нас те, що ми маємо, адже українці звикли сміливо дивитися на всі виклики майбутнього.

https://youtu.be/pJr6n6QwzqE

Для педагогічних працівників

 Державна служба України у справах дітей, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, оздоровлення та відпочинку дітей, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення зосереджує увагу на тому, що відповідно до статті 10 Закону № 2402-III кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. в умовах воєнного стану на території України, почастішали випадки скоєння насильства стосовно дітей з боку однолітків, батьків та інших осіб. Проблема жорстокості та насилля серед дітей - є однією з найактуальніших соціальних проблем.

Тому прошу ознайомитися зі збірником:  https://drive.google.com/file/d/1TkEisgNSwKpgPycberW2KDZybAwgbxps/view?usp=sharing

Методичний посібник «Попередження насильства в закладах освіти» адресовано адміністрації,
учителям, психологам, соціальним педагогам закладів загальної середньої освіти, студентам
педагогічних спеціальностей. У виданні представлено міжнародно визнані підходи до попередження
насильства та цькування у закладах освіти, рекомендації щодо управлінських та просвітницьких заходів
для створення безпечного і вільного від насильства простору. Використовуючи їх, заклади освіти
зможуть розробити власну стратегію попередження та протидії насильству,

БЛИЗЬКО ДО УКРАЇНСЬКОГО СЕРЦЯ

Про киянина та одного із засновників кубофутуризму Казимира Малевича знають, напевно, всі.  Але чи чули ви про українця Олександра Архипенка – легендарного митця, який переніс кубізм у 3D?
 
Якщо ні – то дуже даремно, бо постать дійсно непересічна. Всього за сім років маестро запровадив більше радикальних змін у скульптурі, ніж взагалі було протягом попередніх століть, став першим українцем на Венеційському бієнале і відкрив власну школу у Берліні. Класичними бронзою та мармуром не обмежувався – працював і з деревом, і зі склом. Навіть власноруч плавив метал, щоб надати йому потрібних форм – зовсім як фахівці Метінвесту. А ще – створив особливі механічні картини, назвавши їх власним ім’ям – «архипентури». Вони, до речі, справили чималий вплив на сучасний маркетинг – адже і зараз подібна технологія використовується у рухомих білбордах.
 
Однак, сьогодні ми б хотіли розповісти не лише про творчі успіхи, дружбу з поєтом Ґійомом Аполлінером чи скульптури, які йшли з молотка за семизначні суми. Бо найвизначнішим фактом із життя Архипенка вважаємо його щиросерду любов до України та всього українського. Адже навіть мандруючи Європою та Америкою, скульптор ніколи не забував про Батьківщину – та саме їй дякував за неймовірний зліт.
 
«Українська земля, український хліб, український дух свободи та індивідуальності лягли в основу моєї креативності» – стверджував зі сторінок The Ukrainian Weekly. А також усе життя залишався активним учасником української громади та в перервах між новаторськими проєктами охоче розробляв пам’ятники Франку, Шевченку та Володимирові Великому.

Чого лише вартий випадок, коли українська діаспора вирішила придбати його скульптуру «Ма» для Національного музею у Львові. Дізнавшись про це, митець одразу знизив вартість експоната – адже дуже зрадів, що робота буде зберігатися «близько до українського серця»
 
Як же так вийшло, що ми мало знаємо про українського генія, чиї роботи нагадують полотна Пікассо, що зненацька ожили, набули ще більшої глибини та об’єму? Відповідь на це питання досить очевидна: про нього забороняла говорити радянська влада. Не маючи змоги переслідувати самого митця, вона запекло вистежувала його твори – зокрема і скульптуру «Ма», яка приблизно 20 років була ув’язнена у «спеціальному фонді», а згодом – вивезена з музею та знищена.
 
На щастя, більшість скульптур Архипенка ця сумна доля оминула – тож подивитись на них можна у провідних музеях Нью-Йорка, Парижа, Лондона, Берліна, Стокгольма та Тель-Авіва. А тепер заслужена слава майстра поступово шириться і його батьківщиною. Ви, до речі, теж можете допомогти їй у подорожі додому – просто поділившись цією історією з друзями та знайомими.

За матеріалами https://metinvest.media/ua/advent/advent2024/2024-12-29

ПАЛЯНИЦЯ – КРІЗЬ ВІКИ

 

Житній, кукурудзяний, пшеничний, ячмінний, сорговий, рисовий і навіть гречаний. Та який би він не був, хліб – усьому голова. Українці примітили це здавна, тож завжди шанували та берегли його духмяний культ.
 
Ще й не просто берегли, а добряче модернізували – і досягли в цьому неабиякого успіху. Бо навіть французи, які з’їдають найбільше хліба на душу населення, дивувалися майстерності українських господинь. Зокрема, Оноре де Бальзак, який у листі запрошував співрозмовника приїхати в «...Україну, цей рай земний, де я запримітив 77 способів виготовлення хліба».
 
Воно й не дивно, адже цей наїдок завжди супроводжував наш народ – у буденному житті та на значні події. Його випікали до дня народження чи весілля, вкладали у клунок у дальню дорогу, із ним проводжали в останню путь. Хлібом радо зустрічали бажаних гостей, ділились останнім окрайцем у складні часи, з його допомогою ворожили на кохання, закликали весну.
 
Тож не дивно, що  фігурно закручені калачі та велети-короваї, змащені салом книші, пампухи з часником і ще десятки варіацій наїдку, неминуче увійшли в нашу культуру, щоб стати її золотим осердям.
 
Цей хліб, що світить на моїм столі
Поборює мою печаль і стому,
Я сонця двигіт відчуваю в ньому,
Неначе пульс на власному чолі.
 Так пише у вірші Дмитро Павличко. І має рацію – адже круглобока рум’яна хлібина ще зі слов’янських часів символізувала сонце, його невтомну енергію, що зігріває, та надію на світанок навіть під час найтемнішої ночі. Як-от різдвяний калач-крачун, або  вірусний пароль «паляниця», який навесні 2022 став символом української сили, винахідливості та запеклої боротьби проти російського окупанта.

За матеріалсми  https://metinvest.media/ua/advent/advent2024/2024-12-26